Д и в о г р а й

Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Друзі сайту

.

ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ УЧНЯМИ

Завдання школи — підтримати учня і розвинути його здібності, підготувати ґрунт для того, щоб ці здібності було реалізовано.

Виявлення обдарованих дітей повинно починатися вже в початковій школі на основі спостереження, вивчення психологічних особливостей, мовлення, пам’яті, логічного мислення.

Дещо про обдарованість

Існує понад сто визначень поняття «обдарованість». Коли ми говоримо про обдарованих дітей, то маємо на увазі дітей із підвищеним рівнем розвитку інтелектуальних, творчих, академічних і соціально-особистісних здібностей, а також дітей із прихованими, тобто потенційними, можливостями.

Дуже часто розвиток обдарованих дітей пов’язують із раннім (уже в дошкільному віці) виявленням відповідних ознак. Проте інтелектуальною обдарованістю, талантом до наук можуть володіти й ті, хто в шкільні роки їх не виявляв. Чому таке трапляється?

• По-перше, педагоги і психологи ще недостатньою мірою вміють розпізнавати ознаки обдарованості.

• По-друге, здібності можна пробудити за умови вдалого індивідуального підходу, за більш сприятливих обставин. Трапляються випадки, коли обдарованість учня спалахує з приходом до школи нового учителя і згасає одразу після його звільнення.

• По-третє, обдарованість нерідко виявляють на більш пізніх вікових етапах, що може бути і генетично обумовлено. Наприклад, у Ньютона обдарованість не проявлялася до 11 років. А Ейнштейна вважали зовсім нездібним, і його було відраховано з гімназії у 15 років.

Хто ж такі обдаровані діти? Чи можна їх розпізнати серед однолітків? За фізичними показниками, як стверджує психологічна наука,— ні. Уявлення, які склалися про обдарованих: худий, блідий «книжковий черв’як» в окулярах або навпаки — ідеальний, кращий за звичайних дітей за всіма показниками,— помилкові. Обдаровані діти відрізняються одне від одного так само, як і діти із середньою нормою розвитку. Західні психологи наголошують лише на одній фізичній характеристиці, що притаманна обдарованим дітям,— високий енергетичний рівень. Він дозволяє таким дітям тривалий час не спати, займаючись справою з повною віддачею.

Одним із критеріїв, що дозволяє зробити висновки про обдарованість, є інтелектуальний коефіцієнт (Intelligence Quoti ent — IQ). Як відомо, IQ — показник, що визначається у результаті тестуванні. Найчастіше практичні психологи використовують тести Векслера і Станфорд-Біне. Дитину, яка за результатами тестування набрала більше ніж 120 —130 балів, вважають інтелектуально обдарованою.

У школі серед учнів виокремлюються діти, які навчаються без особливих зусиль. Вони не тільки чудово запам’ятовують, але й аналізують, узагальнюють навчальний матеріал і в потрібний момент відтворюють його. Таких учнів, які володіють високими здібностями до засвоєння знань, небагато, саме їх вважають академічно обдарованими.

Інші діти, творчо обдаровані, не можуть легко набувати знань з різних навчальних предметів, оскільки для них засвоєння великої кількості даних, чужого за своєю суттю досвіду є проблемою. Сила таких дітей в іншому — у розв’язанні складних завдань, виявленні нестандартних шляхи для їх розв’язання. їм притаманна оригінальність мислення, креативність. Високий рівень креативності поєднується з високим загальним інтелектом: у творчих дітей, як і в інтелектуально обдарованих, IQ вищий за 120 балів. Але дуже високий IQ не сприяє розвитку в дітей творчих здібностей, так само як і невисокий інтелект гальмує розвиток креативності.

Інтелектуальна, академічна і творча обдарованість — це різновиди обдарованості розумової.

Крім неї існують: моторна обдарованість (дитина проявляє її, наприклад, у спорті, танцях), соціальна (організаторські здібності) і практична (проявляється в різних сферах людської діяльності — кулінарії, роботі з деревом або металом, шитті, вирощуванні квітів тощо).

Спільними і найголовнішими якостями обдарованих дітей є переважання пізнавальної мотивації та досліджувальної активності. Пізнавальна мотивація виявляється вже у ранньому віці. Спочатку — це потреба у враженнях. Її можна спостерігати у немовляти, яке активно реагує на речі навколо себе. Потреба у враженнях поступово змінюється допитливістю. Із 2-3 років дитина любить слухати, коли їй читають, любить розбирати речі, щоб дізнатися, як вони влаштовані, любить ставити запитання дорослим. Стихійна допитливість найяскравіше проявляється у підлітка, який цікавиться всім на світі.

Чи притаманна обдарованій дитині мотивація досягнення успіху, якщо в ієрархії мотивів домінує пізнавальна мотивація? Мотивація досягнення успіху — це прагнення до успіху й бажання уникнути невдачі. Якщо прагнення до успіху не є провідним, розвивається інша тенденція — прагнення уникнути невдачі, що пов’язано з низкою негативних явищ. Орієнтування на успіх сполучається з високою адекватною самооцінкою і розвиненою саморегуляцією. Обдарованому школяреві потрібно набувати впевненості в собі, високої самооцінки, інакше він не зможе поставити гідну його здібностей життєву мету.

Оскільки обдаровані діти раніше за своїх однолітків досягають високого інтелектуального рівня розвитку, у них є більше можливостей досягти вищого рівня розвитку моральної свідомості. Вони нібито виходять із фази дитячого конформізму, значною мірою такі діти перестають орієнтуватися на оцінювання дорослих, можуть опиратися й установленим груповим нормам, набуваючи незалежність власних суджень. Неконформність особливо властива творчо обдарованим дітям.

Завдання роботи з обдарованими дітьми

 Розвиток цілісної картини світу в уявлення дитини.

• Розвиток творчого критичного й абстрактно-логічного мислення, здатностей розв’язувати проблеми.

• Розвиток здатності самостійно навчатися та здійснювати дослідну роботу.

• Розвиток здатності до самопізнання й саморозуміння, формування позитивної «Я-концепції».

За якими принципами будується робота з обдарованими дітьми?

• Орієнтація на змагання, актуалізація лідерських можливостей учнів.

• Орієнтація на потреби дитини.

• Максимальне розширення кола інтересів.

• Домінування розвивальннх можливостей над інформаційною насиченістю.

• Ускладнення змісту навчальної діяльності.

Які вимоги висувають до вчителя під час роботи з обдарованими дітьми?

• Високий професійний рівень.

• Креативність, здатність до експериментальної й творчої діяльності.

• Інтелігентність, моральність, ерудованість.

• Уміння використовувати сучасні педагогічні технології.

• Позитивна «Я-концепція», цілеспрямованість, наполегливість, емоційна стабільність.

• Уміння вдало організувати навчально-виховний процес, психологічна підготовка.

Важливість завдань, що розв’язує педагог під час роботи з обдарованими дітьми, зумовлює необхідність:

• збагачувати навчальні програми, тобто оновлювати й розширювати зміст навчання;

• працювати диференційовано, здійснювати індивідуальний підхід до учнів, стимулюючи їх пізнавальні здібності;

• приймати зважені психолого-педагогічні рішення;

• постійно аналізувати навчально-виховну діяльність тощо.

Завдання педагогів полягає в тому, щоб створити умови, за яких дитина могла б просуватися шляхом власної досконалості, уміла мислити самостійно, нестандартно. Цей шлях називається «самовдосконаленням дитини в умовах освітнього процесу».

Варто пам’ятати, що обдарованість — це система, що розвивається протягом життя, визначає можливість досягнення людиною вищих (незвичайних, неабияких) результатів в одному або декількох видах діяльності порівняно з іншими людьми.

За якими напрямами необхідно працювати з обдарованими учнями?

1. На уроках — індивідуальна диференційована робота.

2. Гурткова робота із предмета.

3. Позакласні заходи у межах предметних тижнів.

4. Предметні заходи у класі із запрошенням батьків.

5. Участь учнів 1 — 11-х класів у шкільній конференції «День науки» із захистом навчальних проектів.

6. Участь в олімпіадах різного рівня.

7. Участь у творчих конкурсах різного рівня.

8. Театралізовані свята. (Особлива форма роботи з обдарованими дітьми, що дозволяє їм не тільки реалізувати акторські здібності, безпосередньо беручи участь у виставах, але й виявити творчі навички, розробляючи сценарії постановок, розвинути схильність до художнього читання й літературної творчості, виявити ерудицію й дослідницькі навички у вікторинах і наукових диспутах. Така робота сприяє підвищенню мотивації обдарованих дітей до співробітництва з педагогами й копіткій роботі із самовдосконалення.)

      Етапи роботи з обдарованими учнями

Підготовчий

Основний (практичний)

Узагальнення

• Виявлення обдарованих учнів.

• Складання діагностичних карт.

• Розроблення нормативних документів, робочих програм роботи з обдарованими учнями

• Упровадження інтерактивних методів навчання (проблемно-дослідних, проектних, модульних), що розвивають в учнів творче й дослідницьке мислення.

• Активна участь в інтелектуальних і творчих конкурсах різних рівнів

• Аналіз досягнутих результатів.

• Співвідношення результатів реалізації програми з поставленими метою й завданнями.

• Визначення перспектив і шляхів подальшої роботи з обдарованими учнями

Форми роботи вчителя-предметника з обдарованими дітьми

1. Розв’язання нестандартних завдань на уроках і в позаурочний час.

2. Індивідуальна й диференційована робота.

3. Ділові гри, інтерактивні методи навчання.

4. Участь у конкурсах різних рівнів.

5. Участь у предметних олімпіадах різних рівнів.

 
Наш час
Календар
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Погода
Пошук
Вхід на сайт

  
Copyright MyCorp © 2018
Конструктор сайтів - uCoz